Тромбози та емболії в онкологічних пацієнтів перед операцією
Професор Сергій Сушков, хірург-онколог (Харків)
Онкологія і тромбози йдуть пліч-о-пліч: пухлина сама переводить згортаючу систему у «бойовий режим», а хіміотерапія, катетери, зневоднення та постільний режим додають ризику. Для хірурга це подвійна проблема: і тромбоз небезпечний, і його лікування (розрідження крові) заважає оперувати. Розберімо, як це розв'язується на практиці.
Наскільки це часто і чому важливо
Венозні тромбоемболії — друга за частотою причина смерті онкологічних пацієнтів після самої пухлини. Ризик тромбозу глибоких вен в онкологічного пацієнта в 4–7 разів вищий за середній, а тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) може розвинутися раптово — зокрема напередодні або після операції. Водночас тромбоз — не «причіпка анестезіолога» і не привід скасовувати лікування: він лікується, і лікування сумісне з онкологічною програмою.
Якщо тромбоз знайдено ДО операції
Стандартна логіка така:
- Операція не скасовується — вона відкладається рівно настільки, наскільки потрібно. За свіжого тромбозу глибоких вен починаються антикоагулянти; більшість планових операцій виконують через 1–3 місяці від початку лікування (коли ризик рецидиву та «зриву» тромбу знижується), а невідкладні — з мостовою терапією та посиленою профілактикою.
- Протокол періопераційного мосту: антикоагулянт тимчасово скасовується за певний інтервал до операції (у кожного препарату свій) і відновлюється після — спочатку профілактичними, потім лікувальними дозами. Самостійно скасовувати «уколи» перед операцією не можна — схему прописує лікар.
- За недавньої ТЕЛА рішення ухвалюється індивідуально з анестезіологом та кардіологом — іноді з оцінкою навантаження на праве серце (ЕхоКГ).
- Кава-фільтр (сіточка в нижню порожнисту вену) — не рутина, а інструмент для вузьких ситуацій: свіжий «плаваючий» тромб + абсолютна неможливість антикоагуляції. Ставити його «про всяк випадок» не треба — у фільтрів свої ускладнення.
Якщо тромбозу немає: профілактика навколо операції
Кожен онкологічний пацієнт перед великою операцією має отримати:
- Оцінку ризику (шкала Caprini — стандарт): враховуються вік, вид операції, тромбози в анамнезі, ожиріння тощо.
- Медикаментозну профілактику (низькомолекулярні гепарини) — починаючи з операційного дня і продовжуючи до 28 днів після великої абдомінальної або тазової онкооперації, а не лише «поки в стаціонарі». Це доведений стандарт, який часто недовиконується: запитайте, чи виписана вам профілактика додому.
- Компресійний трикотаж/змінна компресія та рання активізація — встати і пройтися в перші добу важливіше, ніж «полежати більше».
Ознаки, про які потрібно повідомити негайно
До і після операції: набряк і біль однієї ноги (особливо з різницею в об'ємі), раптова задишка, біль у грудях при вдиху, кровохаркання, непритомність — це невідкладні симптоми ТГВ та ТЕЛА, що потребують негайної оцінки, а не «потерплю до планового візиту».
Питання до команди перед операцією
- Чи оцінений мій ризик тромбозу? Яка профілактика призначена і на який строк?
- У мене був тромбоз/я на антикоагулянтах — який план скасування та відновлення навколо операції?
- Чи буде профілактика після виписки і на скільки днів?
- Кому і куди я телефоную за ознак набряку ноги або задишки?
Надішліть виписку та схему лікування у WhatsApp/Telegram +380 67 570 79 49 або на ssvnauka@ukr.net — допоможу звірити план зі стандартами. Деталі — на ssvnauka.net.
Матеріал має інформаційний характер і не замінює очну консультацію лікаря.