Рак ендометрія: чи достатньо простого видалення матки

Професор Сергій Сушков, хірург-онколог (Харків)

Рак ендометрія — найчастіша гінекологічна онкологія і одна з найсприятливіших: більшість випадків виявляється рано (завдяки кровотечам, які не ігноруються) і виліковується. Але «просто видалити матку» — не завжди достатньо, а іноді — надлишково. Розберімо сучасний стандарт.

Що змінилося за останні роки

Класична схема «гістеректомія + видалення тазових і парааортальних лімфовузлів всім поспіль» пішла в минуле. Сьогодні обсяг операції визначається групою ризику, а статус лімфовузлів у пацієнток низького та проміжного ризику оцінюється біопсією сторожового вузла — як при раку молочної залози. Повна систематична лімфодисекція з усіма її ускладненнями (набряки ніг, лімфоцеле) залишилася лише для високого ризику.

Друга велика зміна — молекулярна класифікація (TCGA): пухлину тепер типують за чотирма групами (POLE-мутантна, MMR-дефіцитна, p53-аномальна, неспецифічна). Від цього залежить не лише прогноз, а й необхідність ад'ювантного лікування: наприклад, POLE-мутантні пухлини мають відмінний прогноз навіть за «поганої» звичайної гістології — і частину таких пацієнток можна не опромінювати і не хіміотерапевтувати. Якщо у виписці після операції немає молекулярного типування — доречно запитати, чому.

Стандартний обсяг операції

• Основа: лапароскопічна (або роботична) екстирпація матки з придатками. Лапароскопія тут — доведений стандарт: той самий онкологічний результат, відновлення за дні замість тижнів.
• Оцінка вузлів: сентинел-біопсія за низького/проміжного ризику, систематична дисекція — за високого.
• Не лапаротомія за замовчуванням: якщо за ранньої стадії планується великий розріз без причин (гігантська матка, злуки) — варто запитати про малоінвазивний варіант.

Молоді пацієнтки: чи можна зберегти матку

За бажання зберегти фертильність і строгих критеріях (рання стадія, високодиференційована пухлина G1, без інвазії в міометрій за МРТ) можливе гормональне лікування прогестагенами без операції — з обов'язковими контрольними гістероскопіями кожні 3 місяці та завершальною гістеректомією після реалізації дітонародження. Це працює, але вимагає залізної дисципліни нагляду та розуміння ризиків.

Після операції: кого доопромінювати, а кого ні

Ад'ювантна тактика (променева, хіміотерапія, або нічого) визначається комбінацією: стадія, ступінь диференціювання, глибина інвазії міометрія, лімфоваскулярна інвазія, статус вузлів, молекулярний тип. Розкид рішень величезний — від «лише спостереження» до комбінації хімії та опромінення, і саме тут помилки в обидва боки трапляються найчастіше: і перелікування низького ризику, і недолікування високого. Якщо схема післяопераційного лікування не пояснена або викликає сумніви — це класичний випадок для другої думки за гістологією та операційним протоколом.

Питання хірургові

1. Яка в мене передопераційна стадія та група ризику?
2. Чи буде виконана МРТ малого таза до операції (оцінка інвазії міометрія)?
3. Чи планується лапароскопія? Чому/чому ні?
4. Як оцінюватиметься статус лімфовузлів — сентинел-біопсія?
5. Чи буде молекулярне типування пухлини після операції?
6. Яке ад'ювантне лікування ймовірне в моєму випадку?

Надішліть виписку, висновок гістероскопії з гістологією та МРТ у WhatsApp/Telegram +380 67 570 79 49 або на ssvnauka@ukr.net — оціню, чи відповідає план протоколам ESMO/NCCN. Деталі — на ssvnauka.net.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює очну консультацію лікаря.